У передмові до опери розповідається про те, як гірник Маршалл відкрив
каліфорнійське золото. Це відкриття викликало вибух пожадливості. Безліч
людей, охоплених золотою лихоманкою, рушила на захід, до дикої, зовсім
ще не освоєної Каліфорнії.
…Отже, події відбуваються в таборі золотошукачів в дні золотої лихоманки
1849-1850 років в Каліфорнії. Перша сцена в барі «Полька» передає
атмосферу і колорит тогочасних звичаїв - золотошукачі збираються тут
випити чарочку, пограти в карти. Заходить сюди також мандрівний музикант
Джек Уоллес, який співає меланхолійну пісню «Далеко ти, краю рідний».
Її тужлива мелодія викликає в усіх присутніх щемливі спогади про рідні
домівки, що залишились десь дуже далеко.
У той момент, коли між відвідувачами спалахує сварка, з’являється Мінні,
головна героїня опери, яка трьома пострілами у повітря примушує всіх
заспокоїтись. Ця дівчина – господиня бару «Полька», котрий дістався їй
від батьків. Хоча Мінні не розлучається з пістолетом – адже доля
закинула її в цей "проклятий край", де трапляються люди, які заради
золота ладні перегризти один одному горлянку, та їй ще не доводилося
застосовувати зброю. Її моральна влада над оточуючими людьми величезна.
Золотошукачі, завсідники бару, бачать в ній сестру, близького друга.
Кожного з них могло б ощасливити кохання цієї дівчини. Проте нікому і в
голову не приходить удатися до насильства. Якщо хочеш жіночої ласки, йди
до сусіднього бару, його господиня Ніна Мікельторенья охоче розважиться
будь з ким, за певну платню, зрозуміло. А Мінні - це зовсім інше, до
неї всі ставляться шанобливо.
Ось вона сідає за стіл і відкриває Біблію. «Де ми зупинилися? А ось закладка. Псалом Давида 51-й».
І Мінні, оточена наполовину здичавілими людьми, читає Біблію: "обмий Ти
мене ісопом, і я стану біліший від снігу. І всі беззаконня мої
позагладжуй. Серце чисте створи мені, Боже". Мінні пояснює зміст вірша:
немає такої душі злочинної, яка не могла б спокутувати перед Богом свої
гріхи. "А тому, збережіть в собі милосердя і любов до ближніх" –
говорить вона.
Господиню бару любить шериф Ренс. «Виходь за мене!» - пропонує він їй. –
«Я розлучуся з дружиною... У мене багато грошей"... - "Ренс, досить!" -
перериває його Мінні. Їй не подобається шериф, а до грошей вона
байдужа. Вона мріє про такі стосунки, які були у її батьків. Мінні часто
згадує своє дитинство - її батьки любили одне одного. Дівчина впевнена,
що вона буде щаслива лише з тим, кому відповість її серце.
Несподівано, розмову Ренса та Мінні перериває поява незнайомця, який
назвався Діком Джонсоном. Ніхто не знає, що це Рамірес - отаман
злочинної зграї, і що він запланував вчинити черговий грабіж у містечку.
Але цей чоловік привернув увагу Мінні – вона одразу пригадала, як
колись навесні зустріла в полі незнайому людину. Тоді він подарував їй
жасминову гілку. І ось вона бачить його в барі. Він теж добре пам’ятає
цю зустріч – їм є про що поговорити. Та Ренс, який приревнував Мінні до
Діка, намагається нацькувати на нього людей. Лише втручання Мінні, яка
каже, що вона знає цю людину, рятує Діка від розправи.
Мінні захоплена незнайомцем, вона охоче погоджується потанцювати з ним.
Поки Мінні і Дік танцюють в сусідній кімнаті, лунає шум: це золотошукачі
схопили одного з членів банди Раміреса - Кастро. За умови збереження
життя він обіцяє відвести золотошукачів до таємного місця, де є золото і
ховаються бандити. Так він направляє золотошукачів помилковим шляхом.
Перш ніж піти, відвідувачі бару доручають Мінні приховати їхнє золото.
Лише Дік Джонсон залишається з дівчиною. І коли золотошукачі будуть
далеко, один з бандитів, що причаївся поблизу, повинен дати умовний
сигнал. Це означатиме, що Джонсон може діяти. Успіх задуманої справи
забезпечено: адже окрім Мінні в барі не буде нікого.
Та Дік Джонсон, який мав на меті викрасти золото, котре старателі
залишили під охороною Мінні, зачарований "дівчиною із Заходу". Вона така
проста, скромна; проте, є в ній внутрішня сила. "Той, хто захоче
викрасти золото, яке мені доручили, - говорить вона Джонсону,
відповідаючи на питання - чи не страшно їй самій, - спершу уб'є мене".
Адже золото належить хлопцям, а багатьох з них погнали сюди, до
Каліфорнії, злидні. "Бідні люди!" - зітхає Мінні.
І раптом чутно чийсь свист... Це сигнал грабіжників. Але даремно - Джонсон не може підняти руку на Мінні.
У дуеті, яким завершується перша дія, Дік не тільки відмовляється від
своїх злочинних планів заради дівчини, яку він покохав, але й обіцяє
захистити її від будь-яких посягань. Ще не знаючи, ким насправді є
чоловік, що полонив її серце, Мінні запрошує Діка до свого будиночка.
"Ви для мене свята... Душа у вас прекрасна, а обличчя, наче в янгола!" З
цими словами Джонсон йде. "Що він сказав? - в хвилюванні згадує Мінні. -
Обличчя, як у ангела? Ох..."
ІІ дія
Друга дія відбувається в невеличкому будиночку, де мешкає Мінні. Вона запросила Діка Джонсона до себе на вечерю.
Вони говорять про життя, розповідають одне одному про себе і,
врешті-решт вирішують, що, оскільки за вікном розігралася буря, Дік
залишиться у Мінні ночувати, але спатимуть вони окремо – для себе Мінні
стелить на підлозі.
Несподівано чутно чиїсь голоси. Хтось стукає в двері. Джонсон ховається.
Входить шериф Ренс, з ним декілька чоловік. Вони шукають Джонсона, адже
їм стало відомо, що Дік Джонсон — це сам Рамірес, отаман банди
грабіжників. Мінні не вірить. "Звідки ви дізналися?" - питає вона. -
"Від його подружки - Ніни Мікельтореньї". - "Він знайомий з нею?" -
"Навіть більше". Мінні приголомшена. Шериф і золотошукачі, не знайшовши
бандита, йдуть.
Мінні повертається до кімнати і Джонсону нічого не залишається, як
зізнатися в тому, що він дійсно ватажок банди. Але таким він був
змушений стати після смерті батька – він не мав вибору, оскільки
утримував свою стареньку матір з молодшими братами і сестрами. Але,
закінчує він свою сповідь, як тільки побачив Мінні, відразу вирішив
покінчити з минулим. Та ображена Мінні жене його геть.
На біду, під час втечі в Діка стріляють і поранений, вислизнувши з рук
шерифа, він змушений повернутися до Мінні. Дівчина знову ховає Діка,
який тепер спливає кров'ю, на горищі, і, коли Ренс входить, Мінні твердо
йому заявляє, що у неї нікого немає.
Але шериф знає — злочинець тут. Ренс нишпорить по всіх кутах та грубо
обвинувачує Мінні у тому, що вона закохалася в бандита. Поки вони так
з'ясовують стосунки, крапля крові падає з горища. Ренс у сказі примушує
пораненого Джонсона спуститися. У цей момент Дік непритомніє та падає на
підлогу.
Мінні вирішує вдатися до останньої можливості врятувати Діка. Знаючи, що
Ренс завзятий гравець, вона пропонує йому зіграти з нею три кола в
покер: якщо виграє вона, Дік буде вільний, якщо шериф — то тоді він може
узяти Діка, і на додачу її. Шериф згоден, адже він - чудовий гравець, і
це для нього єдиний шанс оволодіти дівчиною, що полонила його серце.
Гра починається і кожен виграє по одному разу. Мінні бачить, що може
програти. Тоді вона йде на зухвалий вчинок. Попросивши Ренса налити
чарку віскі, вона непомітно підмінює карти і… виграє. Шериф поводиться
як джентльмен; він йде, побажавши своїй партнерці доброї ночі. Не в його
інтересах сваритися з Мінні. А Джонсона він спіймає, як тільки
злочинець покине цей будинок. Закохана Мінні залишається біля
непритомного Діка — «Він мій!» - вигукує вона.
III дія
Змушений ховатися від людей, Дік Джонсон біжить в гори. Але йому не
вдалося втекти непоміченим. У каньйонах Каліфорнії група золотошукачів,
що ненавидять Джонсона, врешті решт його зловила. З дозволу Ренса, ті,
хто його зловив, привели Діка на судилище. "Повісити, повісити", -
кричать розлючені золотошукачі. "Я грабував, та не вбивав", -
виправдовується Джонсон, але його слова не можуть пом'якшити серця
суворих людей. Хай так, та в нього є останнє прохання - приховати від
Мінні його ганебний кінець. "Хай думає, що я вільний і що на добрий шлях
я повернувся. Хай чекає на мене..." Ренс не може стриматись і дає Діку
ляпаса. На шию Діка накидають мотузку.
І тут з'являється Мінні. Вона закриває собою Джонсона; в її руці
пістолет. "Беріть його" - кричить Ренс остовпілим золотошукачам, - Ви
злякалися баби!" Але стається чудо. Озброєні до зубів люди, що не раз
дивилися в очі смерті, збентежено стоять перед жінкою, не знаючи, що
робити. Вони, звичайно, не бояться її пістолета. Але ні у кого з них не
може піднятися на неї рука. Адже це Мінні.
Та не так-то легко відмовитися від страти, яку всі ці люди вважають
справедливою. "Повісити! Баста", - перебивають Мінні золотошукачі. "Ох,
маєш, чому ж ви жодного разу не сказали мені "баста", - говорить вона, -
коли я дарувала вам свою дружбу. Коли я ділила з вами горе і радість.
Гарі, пам'ятаєш, ти помирав, а я тебе виходила? Чи пам'ятаєш ти, Грін, я
допомагала тобі писати листи? Брати мої, близькі серцю! Я кидаю зброю, і
як раніше я ваш друг, ваша сестра, що вчила вас правді і любові. Немає
гріха такого, який не можна було б спокутувати! І невже ви тепер не
зробите для мене одне-єдине: не дозволите людині, яку я кохаю, почати
нове життя?» Всі збентежені - її слова розтопили лід в їхніх душах.
Сонора, від імені золотошукачів, дарує життя і свободу Раміресу і його
вірній подрузі. Мінні і Джонсон покидають Каліфорнію, щоб почати нове
життя.
