Декорації першого акту зображають мансарду – помешкання під самим дахом, не дуже затишне, що продувається всіма вітрами. Тут поселилися чотири юнаки: поет Рудольф, художник Марсель, філософ Коллен та музикант Шонар. Цього дня лише Шонару пощастило розжитися на дрова, харчі та пляшку бордо. Це всім підняло настрій, а келих вина став у пригоді, коли прийшов по платню хазяїн будинку Бенуа. Пригостивши старого, молоді люди умовляють його відстрочити оплату, а самі вирішують відсвяткувати в кафе "Момюс" у Латинському кварталі святвечір. Рудольф залишається, щоб закінчити якусь статтю. Несподівано хтось несміливо стукає у двері. Це Мімі, сусідка, яка прийшла попросити вогню. Коли вона вже зібралася вийти з помешкання, подув зимового вітру згасив полум’я їхніх свічок. Але Мімі десь тут впустила свій ключ і молоді люди починають у півтемряві шукати його на підлозі. Цієї миті їхні руки торкаються одна одної і … «Ох, яка холодна рученька…» - захоплено вигукує Рудольф. У темряві Рудольф розповідає про себе. Потім він просить Мімі розказати, хто вона, і дівчина погоджується. Виявляється, вона модистка, її ім’я Лючія, та всі звуть її Мімі, вона сама не знає чому… Друзі з вулиці кличуть Рудольфа. І молоді люди вирішують іти разом.
Друга дія опери Пуччіні «Богема» відбувається на вулиці. Латинський квартал Парижа. Площа на перехресті вулиць. Різноманітні крамниці, зліва кафе «Момюс». Вечір. Переддень Різдва. Рудольф знайомить друзів із Мімі. Тут же вони бачать і колишню кохану Марселя Мюзетту, поруч із якою - її новий багатий прихильник Альціндор. Мюзетта всіляко командує старим, обзиває його Лулу - аби тільки Марсель звернув на неї увагу. Лише коли вона співає свою знамениту пісню в ритмі вальсу «Я весела, мене такою всі знають...», Марсель здається. Аби позбутися старого, Мюзетта вдається до хитрощів – вона несподівано зойкає та каже, що її черевички такі незручні, що Альціндор має віднести їх до чоботаря й поміняти на нові. Коли він, незадоволений, іде, щоб знайти інші черевики, Мюзетта з радо приєднується до своїх артистичних друзів. Врешті-решт уся компанія весело залишає кав’ярню, не розплатившись - Мюзетта сказала слузі, що за них після повернення розплатиться літній пан, тобто Альціндор.
Третя дія відбувається холодного лютневого ранку біля однієї з застав Парижа. Прямо — ґратчаста огорожа, за гратами — бульвар; в глибині сцени вартова будка, направо — початок вулиці, що веде до Латинського кварталу, ліворуч — шинок і ворота застави. Над входом у шинок замість вивіски картина Марселя «Перехід через Червоне море», під якою великими літерами написано «Місто Марсель». Із шинку лунають вигуки, дзенькіт склянок, сміх. З’являється Мімі і, задихаючись від кашлю, просить покликати з шинку Марселя. Він тут влаштувався разом із Мюзеттою на роботу. Марсель запрошує Мімі всередину, але вона знає, що там Рудольф, з яким вона не хоче бачитись: сьогодні вночі, у нападі ревнощів, він пішов від неї. З'являється Рудольф, і Мімі ховається. Рудольф зізнається другові: не з ревнощів покинув він Мімі, його мучить те, що він не може допомогти їй, дати їй тепле житло, адже бідолашна хвора на сухоти, і його кохання недостатньо, щоб повернути її до життя. Кашель і ридання виказують присутність Мімі. Рудольф радісно обіймає кохану. Мімі умовляє Рудольфа залишитися з нею хоча б до кінця зими. Тим часом Марсель чує з шинку веселий сміх Мюзетти і поспішає всередину, адже легковажна дівчина мабуть знову з кимось фліртує. Розлючена докорами Марселя, Мюзетта вибігає з шинку з наміром покинути його. Ніжна розмова Мімі й Рудольфа поєднується із суперечкою Мюзетти й Марселя.
Фінал опери відбувається в тій самій мансарді, в якій усе розпочалося. Ось цитата з роману Мюрже, яку композитор підібрав до цієї сцени: «Минув час, і наші друзі знову самотні і в тій самій мансарді. Мюзетта тим часом перетворилася майже на поважну персону. Марсель уже місяці чотири не зустрічався з нею. Мімі теж зникла. Рудольф нічого не чув про неї, але забути її не міг. У хвилини туги й самоти він діставав залишену нею хустину і вкривав її поцілунками». Отже, знову перед нами Рудольф і Марсель, вони намагаються займатися своїми звичними справами, але нічого не виходить - обидва не можуть не думати про Мімі й Мюзетту, з якими вони тепер в розлуці. Атмосфера пожвавлюється, коли з'являються Коллен і Шонар, вони приносять трохи їжі. Несподівано двері відчиняються і з'являється Мюзетта, вигукуючи, що Мімі з нею і вже ледь тримається на ногах. Мімі хоче побачитися з Рудольфом. Хвору дівчину вкладають у ліжко. Мюзетта вирішує піти й продати свої сережки, аби на одержані гроші купити ліків та викликати лікаря, а Коллен знімає плащ: зараз потрібні гроші, а його теж можна продати. Друзі залишають закоханих наодинці, Рудольф і Мімі згадують вечір свого знайомства. Повернувшись, Мюзетта починає готувати ліки, тим часом змучена Мімі засинає. Коли Рудольф відходить до вікна, щоб завісити його плащем, Шонар помічає, що Мімі померла. Він боїться сказати про це Рудольфу, але той все розуміє з очей друга. Марно Рудольф кличе Мімі.
